«Здається, шо то було так давно, коли в руках тримаю цей альбом…», — і як не згадати пісню Скрябіна, коли дивишся події зародження кооперації, яким більше 100 років. А ще скоро новий рік, а значить — нові можливості та плани. А також 20 грудня облспоживспілці (зараз Спілка споживчих товариств Тернопільської області) виповнюється 84 роки. І так захотілося подивитися у минуле та пригадати, а як усе було? Тож давайте разом із нами «старі фотографії на стіл розклад(емо)» і подивимося, як розвивалася та змінювалася Тернопільська кооперація.
Ви тільки вдумайтесь: один із найстаріших кооперативів у Тернополі «Народний дім» був заснований аж у 1901 році — це більше 100 років тому. Він виконував як кредитні функції, так і займався поставками селянам здебільшого сільськогосподарських машин та іншого реманенту. А у 20-ті роки почали створювати Повітові Союзи Кооператорів.
А от 1928 рік, а саме кооперативна фабрика «Калина», де виготовлялися папірці і трубки для куріння (гільзи).
Так проходило будівництво крамниці в селі Більче-Золоте Борщівського повіту у 1932 році.
На початку Другої світової війни (1939 рік) так виглядала кооперативна крамниця. Тоді уся торгівля велася виключно товарами першої необхідності: сіль, гас, сірники, мило, олія, цукор. І саме у цьому році була утворена облспоживспілка.
У 1946 році було відкрито Бережанську кооперативну школу, випускниками якої щорічно були 200-220 спеціалістів, зокрема ревізорів, бухгалтерів, завідуючих магазинами, спеціалістів-заготівельників.
У перші повоєнні роки великих будівництв не робили, а в основному відновлювали роботу тих підприємств, які були зруйновані або пошкодженні. Ось так, наприклад, виглядала крамниця у місті Борщів у 1945 році.
Кооперація відроджувалася, і з кожним роком зростали обсяги продажів, приходили нові молоді спеціалісти, які по-новому дивилися на багато процесів і впроваджували їх у життя.
Торговельна мережа Тернопільської кооперації швидко розвивалася, майже в усіх райцентрах збудували магазини із актуальними на той час, проте незвичними для сьогодення, назвами, а саме: 6 райпродмагів, 33 райунівермаги, 161 сільмаг, 32 культмаги, 43 госпмаги, 10 хлібних магазинів, 8 магазинів з продажу гасу та інші (переважно змішані) магазини загальною кількістю 1136.
Також почали відкриватися спеціалізовані магазини, наприклад, тканини, книжкові, галантерейно-парфумні та інші.
Досліджуючи саме таку спеціалізовану історію, починаєш розуміти багато сучасних процесів, які зародилися ще так давно.
Ви можете собі уявити, що у 1954 році роздрібний товарооборот становив 608 млн. карбованців, і він збільшився у 4 рази в порівнянні з 1946 роком. Ця сума для тих часів звучить дуже захмарно, правда? Цікаво зазначити, що підприємства громадського харчування також збільшилися у 4 рази, їх інтер’єр та екстер’єр покращилися, а також поліпшилася культура обслуговування. А ось так виглядало підприємство «Чайна» (подібні були збудовані майже у всіх райцентрах).
А от і всім знайоме приміщення апарату правління Тернопільської споживспілки на Майдані Волі 4, яке було побудовано у далекому 1958 році.
У цьому ж році був збудований кооперативний технікум (нині — Тернопільський кооперативний фаховий коледж).
У 60-ті роки майже всі виробничі підприємства були реконструйовані. А так виглядала лінія виробництва на Бучацькому консервному заводі.
А це Теребовля, ресторан «Високий замок» 1957 рік. На фото зображена працівниця кухні.
У 1983 році запрацював усім нам відомий ресторан «Пролісок». Це, до речі, була визначна подія, адже подібного новітнього комплексу громадського харчування в системі Укркоопспілки ще не було.
А це перший будинок (1984 рік), який збудували для працівників кооперації. Аж 106 квартир знайшли своїх нових господарів.
Ще у далекі 80-ті робоче місце кожного товарознавця було обладнане комп’ютером. І так приємно, що більше 40-ка років тому Тернопільська кооперація була сучасною та прогресивною.
У 1998 році головою правління був обраний Михайло Лазар, що й зараз продовжує розвивати кооперацію. Михайло Павлович очолив організацію, яка на той момент, на жаль, знаходилася у дуже скрутному становищі. Проте, за короткий час він вирішив питання банкрутства певних господарських об’єктів, а також ним була прийнята та впроваджена програма розвитку споживчої кооперації на подальші роки.
А от колекція фотографій, де Михайло Павлович з іншими представниками делегації від Укркоопспілки обмінюються досвідом з колегами у різних куточках світу.
Перший супермаркет у нашій уже новітній історії був відкритий у 2003 році у місті Тернопіль по вулиці Князя Острозького. До кінця року було ще 4 подібні магазини.
А це перша кооперативна проща до духовної святині у селі Зарваниця, ініціатором якої був Михайло Павлович (2009 рік). Відтоді ця подія стала для нас традицією. До того ж, тепер до нас приєднуються не лише працівники споживчих кооперацій різних областей, а віряни усієї України приїжджають на прощу в Зарваницю.
Спогади — це історія, а історія — це досягнення. І отак дивишся на ті «старі фотографії» і думаєш: «А скільки всього було, але скільки ще чекає попереду!» Тому саме на майбутньому й зосереджуємося. Нам українцям часто випадає важка доля, але вільний народ завжди доходить до справжньої свободи та омріяних цілей! МИРУ НАМ!!!